###Юрій Дячук-Ставицький: Зменшувати кількість команд – абсурдно ###

Про те, що загрожує командам із Західної України, зокрема, львівським "Карпатам", розповів заслужений тренер України Юрій Дячук-Ставицький.

– Останнім часом перші особи багатьох українських клубів закликають Прем'єр-лігу скоротити кількість команд-учасниць чемпіонату до 12-и. Дехто з так званих експертів, як наприклад Дмитро Селюк, й взагалі пропонує урізати склад ПЛ до 10-и клубів. Звідки, на вашу думку, ростуть ноги у такої тенденції? Кому це вигідно?
– Україна посідає 16-е місце в рейтингу ФІФА. Перед нами Бразилія, Іспанія, Аргентина, Італія, Англія, Греція, Голландія тощо. Всі ці країни проводять свої чемпіонати із 18-20 командами. Зараз говорять про скорочення нашого чемпіонату, і це при тому, що в нас одна з найбільших країн Європи за територією та населенням. Це абсурд! Навіть ті ж Норвегія і Швеція, які перебувають в досить холодному кліматичному регіоні, проводять чемпіонати із 16-а командами. По 10-12 є хіба в Латвії, Швейцарії, Словенії...

А щодо того, кому це вигідно... Очевидно, грандам так буде легше, вони хочуть розбити чемпіонат по шість команд, які змагатимуться у так званому другому колі виключно між собою. Але дивіться, яка ситуація. У Донецькій та Луганській областях вже п'ять команд, а на Західній Україні (а це 8 областей!) лише три. І зараз говорять, що через фінансові проблеми Львів, Ужгород і Луцьк можуть втратити великий футбол. От тільки на Заході немає проблем з проведенням матчів, а на Сході зараз з відомих причин грати абсолютно неможливо...

– Розробляючи план-календар на наступний чемпіонат, ПЛ зупинилася на двох варіантах: для 12-и та 16-и учасників. У той же час нині про готовність виступати в елітному дивізіоні заявили 14 клубів. Для чого ПЛ свідомо спродукувала мертвонароджені календарі? Чи, можливо, ця організація вже має готове рішення щодо кількості команд-учасниць, однак з якихось причин не оприлюднює цю цифру?
– Зважаючи на заяви керівників "Шахтаря", "Дніпра" та "Металіста", які звертали увагу на необхідність 12-и клубів, ймовірно, що Прем'єр-ліга зробила певні висновки. Натомість, головний тренер збірної України Михайло Фоменко каже, що має бути мінімум 16 команд. Інакше де ж вирощуватимуться майбутні збірники? Команди з першої п'ятірки практично на 70 процентів сформовані з легіонерів. Наприклад, "Карпати" виховують багато молодих гравців, які виступають за молодіжні і юніорські збірні. Де ж вони гратимуть?

Подивіться, скільки західних вихованців зараз виступають на Сході: Шевчук, Кобін, Шуст, Воловик, Прийма, Ярмаш, Морозюк, Постранський та інші. Західні команди виховували гравців, які згодом потрапляли до провідних команд. Зважте ще й на таке – "Шахтар" з 1993 року виграв в "Зорі" чи не всі матчі. Не набагато краща статистика у матчах проти "Іллічівця" та донецького "Металурга". Натомість ті ж "Карпати" у чемпіонатах України забрали в "Шахтаря" 41 очко! То що ж, буде містечковий чемпіонат? Тому я вважаю, що не можна знімати команди зі змагань, якщо у них певні фінансові проблеми. Бюджети наших клубів дуже відрізняються. Але чомусь гравців з чемпіонату Хорватії, які в себе отримують не більше двох тисяч євро, з радістю купують європейські клуби, а наших – ні.

Загалом у чемпіонатах таких країн, як Чорногорія, Болгарія, Македонія, Польща, Румунія винагороди гравців у розмірі 500-1000 євро – абсолютно звична річ, футболістів з такими зарплатами там переважна більшість. Натомість щороку ці держави делегують своїх гравців у топ-чемпіонати Європи, тримаючи марку на трансферному ринку. Виникає питання: чим же тоді пояснити відсутність у провідних клубах Європи наших доморощених футболістів, які аж ніяк не обділені умовами для зростання професійного рівня?

Відповідь проста – вони відверто розбещені нічим не виправданими надвисокими гонорарами. Хіба це можливо, щоб у країні, де мізерні пенсії та зарплати, футболісти отримували десятки тисяч євро? Я переконаний, що настав час, коли в інтересах українського футболу кільком топ-клубам просто життєво необхідно припинити "гонку озброєнь" щодо зарплат футболістів, адже цей процес є неприроднім для країни, яка ще навіть не стала на ноги в економічному плані.

– До старту нового чемпіонату залишається не так багато часу, натомість ситуація у східних регіонах країни, що будуть представлені одразу 5-ма клубами, залишається вкрай напруженою. Як бути за таких обставин?
– Справді, ситуація дуже важка. На Сході грати однозначно не можна, тому місцеві клуби шукають собі інші варіанти на нейтральних полях.

– Яка тут роль Прем'єр-ліги? Чим вона може зарадити у цій ситуації?
– За таких обставин у країні від неї мало що залежить. Свою допомогу та професіоналізм вона мала продемонструвати раніше, коли зникали "Арсенал", "Кривбас", адже її створювали саме для того, щоб вона завдяки комерційній діяльності заробляла гроші, і могла у потрібний важкий момент підставити плече клубам. Натомість ця організація перетворилася на комітет з проведення змагань ФФУ. Чого ж конструктивного від неї чекати зараз і в майбутньому?

– Не секрет, що майбутній чемпіонат України може стати багато в чому переломним для багатьох клубів. Принаймні, це можна стверджувати з огляду на неминуче скорочення бюджетів багатьох команд. Очевидно, що такі клуби підуть шляхом ставки на власних вихованців. Це – добрий знак для розвитку футболу в Україні у перспективі, чи повернення на рівень початку 90-х не принесе користі вітчизняному футболу?
– "Карпати" вже перейшли на систему підготовки власних кадрів. Зараз у багатьох клубів є фінансові проблеми, тому на цю стежку рано чи пізно їм теж доведеться стати. Треба буде урізати бюджети і виживати навіть попри складну економічну ситуацію в країні. Футбол повинен бути, адже він - для людей.

– Чи варто, і що головне – чи мають право футбольні клуби, що будуть змушені переглянути свої витрати, звертатися по допомогу до місцевих чи навіть державних органів влади? Наскільки це перспективний шлях?
– В нас немає законів про те, що міська влада з бюджету може фінансувати клуби. Тим паче, у такий складний для країни час. Проте в Європі такі прецеденти є, клуби фінансуються і містами, і підприємствами. Вони допомагають клубам жити і розвиватися. Нам же про це говорити зарано. У нас футбол тримається лише на олігархах-добродійниках, які безкорисливо люблять футбол.

Я не говорю, що міська чи обласна влада повинна повністю фінансувати клуб – це апріорі неправильно, адже бюджети цих органів наповнюються і з податків населення, а не всі люди є палкими вболівальниками. Однак певні преференції клубам, що представляють місто, край, місцеві ради все ж таки надавати повинні. Нехай навіть це будуть не прямі кошти, а засоби для отримання прибутку безпосередньо самими клубами – земля, занедбані об'єкти, що належать громаді і в перспективі можуть приносити дохід у клубний бюджет.