###Весняні підсумки. Карпати. Веселі, брате, часи настали… ###

Двома останніми спасіннями львів'яни мають завдячувати «Чорноморцю» і «Волині». Не дивно, що після двох поспіль 14-х місць настрій у прихильників «Карпат» мінорний. Проте досі пацієнт вважався «швидше живим, ніж мертвим». Після останнього брифінгу генерального директора клубу в послідовності слів у цій сентенції можна засумніватися. Звістка про 19-х виставлених на трансфер гравців і оголошення клубною стратегією продаж кількох гравців щокола відійшли на другий план.

Хоча в цьому матеріалі говоритимермо в основному про футбол. У грудні, коли UA-Футбол підводив підсумки виступу «Карпат» в осінній частині сезону, тональність матеріалу, не дивлячись на поточне 14-те місце львів'ян, була позитивною. Не дивно, бо перед антрактом команда Ніколая Костова поступово знайшла свою гру і це почало відображатися на результатах. Та виявилося, що всі подальші дії як тренерського штабу, так і клубного менеджменту призвели до того, що на фініші сезону команда опинилася біля розбитого корита. Частково причин карпатівської катастрофи ми торкалися в матеріалі «Ніколай Костов: винуватець провалу чи жертва обставин?» Нині спробуємо узагальнити все те, що відбувалося з «Карпатами» впродовж останніх п'ятьох місяців.

Трансферна діяльність

Не діяльність, а комедія. На початку зимового антракту генеральний директор «Карпат» Ігор Дедишин заявив, мовляв, три гравці – Штіліч, Кенія і Лукас – не продаються. Проте щойно команда відновила тренувальну роботу, як зі Львова пролунала звістка, мовляв, іспанський нападник, котрий восени з вісьмома голами став кращим бомбардиром команди, переведений до дубля і на перший збір команди не поїде. В принципі, все традиційно: футболіст зажадав покращення контрактних умов і отримав відмову. Подальші «репресії» виглядали в класичному для «Карпат» стилі. В підсумку Лукас, пропустивши значну частину підготовки, подався на правах оренди в «Динамо», але через слабку фізичну форму проявити себе у Києві не зумів. Знову ж, нічого дивного не відбулося – програли і «Карпати», і сам футболіст. Як і у випадках з Сучковим, Ковелем, Батістою, Кожановим і Федецьким.

Лукаса мав замінити придбаний в зимовому антракті Марселіньо. Надто м'який і звиклий грати на чистих м'ячах – бразилець команді користі так і не приніс, а частіше за Сергія Зеньова при Костові з'являвся, мабуть, лише тому, що був протекцією болгарського тренера. Відмовившись від послуг Олександра Касьяна, клуб так і не запросив другого, окрім Гладкого центрального нападника. Проіґнорували у Львові і нагоду підсилити слабку воротарську позицію. На краї оборони, де за умови травми Ігоря Ощипка вимальовувалася справжня катастрофа, взяли двох виконавців сумнівної, як для потенційного гравця основи команди вищої ліги, кваліфікації. На лівий фланг з оренди повернули Володимира Бидловського, котрий навесні провів лише чотири матчі, а справа конкуренцію Павлу Ксьонзу мав скласти Сергій Гаращенков. Наші джерела сповіщають, що останній не був протекцією Костова й, може, саме через це довір'я тренера так і не добився.

Фото - Тарас Кузьменко

Нарешті, найрезонансніший трансфер – Сімон Вукчевіч. Колишній гравець збірної Чорногорії, Сімон теоретично міг підсилити і середню лінію, і стати заміною Лукасу. Принаймні, так говорив, презентуючи гравця, спортивний директор «Карпат» Михайло Ґулордава. Віце-президент клубу Віктор Вацко назвав Вукчевіча футболістом зірковим, а його прихід до Льова – сенсаційним. Проте найбільша сенсація, як виявилося, полягала в тому, що чорногорець за «Карпати» засвітився лише у двох матчах, провів на полі лише 54 хвилини і вже 8 квітня був з команди відрахований.

В принципі, двох думок бути не може. Трансферну роботу «Карпати» взимку провалили. Ґулордава, як і Костов за це вже поплатилися посадами...-

Фізична готовність

Наприкінці сезону Юрій Михайлович Дячук-Ставицький в критиканському потоці свідомості на адресу Ніколая Костова не забув згадати й про недосконалу фізичну готовність команди. Проте, судячи з проведених львів'янами навіть на фініші чемпіонату матчів, ноги футболістів несли. Не було думки й упевненості у власних силах. Показовими з точки зору фізичної готовності «Карпат» мають бути обидва їхніх матчі з «Шахтарем» - у чемпіонаті й Кубку. В обох випадках, катастрофічно поступаючись суперникові за всіма футбольними показниками, львів'яни, програючи 1:2 та ще й завершуючи чемпіонатний поєдинок вдев'ятьох проти одинадцяти суперників, створили щось на зразок вирішальних штурмів.

Тактична гнучкість

При Костові «Карпати» продовжували використовувати впроваджене Олегом Кононовим розташування 4 – 3 – 3. Втім, не змінилася лише форма, а суть стала іншою. Якщо при білоруському тренері «Карпати» орієнтувалися на швидкісні атаки через фланги й використовували довгі передачі, то болгарин був схильний до «каталонського» дріботіння. Для команди такий перехід виявився доволі болісним. Можна навіть сказати, що львів'яни були не готовими до нової тактики з кадрової точки зору.

Ключова роль у цій тактичній побудові віддавалася трикутникові в середині поля – опорному півоборонцеві Муртазу Даушвілі та Ігорю Худоб'яку і Олегові Голодюку, які діяли над ним. В принципі, грузин з функціями руйнівника до певного часу справлявся, а де не встигав, зупиняв атаки суперника з допомогою порушень. Головною ж рушійною силою команди виступав Худоб'як, котрий, багато працюючи на оборону, приймав безпосередню участь при завершенні атак. Натомість Голодюк, який осінню частину пропустив через травму, за руйнівною роботою трохи втратив у креативності. Семір Штіліч, котрий грав восени, якраз через невміння (чи небажання?) грати на захист місце в основі й втратив.

Очевидно, що для використання барселонського стилю гри Костову не вистачало нападників, які були б здатні відходити в глибину поля, створювати там чисельну перевагу, а заодно вивільняти зони для миттєвих забігань хавбеків та крайніх оборонців. Зрештою, з обронних крайків на атаку навесні був здатен грати лише Павло Ксьонз. При цьому за умови поганої командної підстраховки часто ці акції завершувалися провалами в обороні.