###Від клубу подарунка не дочекалися... ###

Дружина спортсмена приречена до постійних розставань зі своїм судженим. Як відомо, спортсмени ведуть кочівний спосіб життя. Особливо багато часу в поїздках проводять футболісти.

Упродовж сезону вони змушені об'їздити всю Україну, а в період міжсезоння, коли розпочинається підготовка до нового чемпіонату, часу на особисте життя в них іще менше.

– Андріано, не таємниця, що графік роботи у футболіста є доволі насиченим – тренування, збори, виїзди тощо... Тож одразу напрошується запитання: скільки часу ти проводиш зі своїм чоловіком?
– Загалом часу для спілкування впродовж сезону вистачає. А от коли команда виїжджає на тренувальні збори, тоді, безперечно, складно. Наприклад, минулої зими ми бачилися доволі рідко, адже збори в команди відбувалися в три етапи – у Трускавці, Туреччині й Іспанії. Спершу ми з Максимом зідзвонювалися кілька разів на день, а от коли команда переїхала тренуватися за кордон, то спілкування довелося обмежити – це задоволення не з дешевих. Переважно в такий період послуговуємося «есемесками».

– Коли чоловік на зборах, чим займаєшся?
– Сумую...- А так більшість часу проводжу у Стрию. Там живуть мої батьки, рідні, та й друзів багато.

– Як реагують твої батьки на «зіркового» зятя?
– О, його всі дуже люблять, просто обожнюють – особливо мама.

– Як провели останню відпустку?
– Команді дали тільки три тижні на відпочинок. Ми їздили на десять днів у Туреччину. Час провели прекрасно, жили в хорошому п'ятизірковому готелі, де були всі відповідні умови. Як на мене, в нас була чудова сімейна відпустка – із сонцем, морем і пляжем. Після Туреччини відвідали батьків і друзів. А з 9 червня – знову збори. Хоча Максим зізнається, що з нетерпінням чекає повернення до тренувань. Каже: хоче забивати нові голи, приносити радість мені та вболівальникам. Він узагалі в мене трудоголік.

– Коли почалися ваші з Максимом стосунки?
– До весілля ми зустрічалися близько трьох років. Згодом Максим мені освідчився. Вирішили одружитися.

– На весілля запросили багато гостей?
– Гулянку великою не робили – тривав сезон. Тому вирішили обмежитися найближчими родичами та друзями. Усього гостей було не більш ніж 50. Я дуже хвилювалася, не стільки за себе, скільки за гостей. Боялася, що комусь щось не сподобається.

– Подарунків отримали багато? Загалом, що дарували?
– Переважно великі букети квітів і гроші. А от від клубу подарунка не дочекались, як і, зрештою, привітань. Максима, щоправда, вітали на словах президент і головний тренер. Мені ж ніхто навіть не зателефонував. Було образливо...- Не кажу, що нам повинні були презентувати автомобіль, як Ігореві Худоб'яку, чи техніку, гроші. Просто вважаю, що не потрібно когось виділяти чи обділяти, адже всі футболісти рівні, однаково на всі 100% віддаються «Карпатам» і заслуговують на справедливе ставлення до себе. Те, що в Максима тоді «не йшла» гра, не давало нікому права проігнорувати наше свято. Узагалі, як на мене, якщо клуб і робить презенти, то повинен дарувати всім однакові подарунки.

– Хто з відомих особистостей був присутній на весіллі?
– Звичайно, гравці «Карпат»: Юра Мартищук, Василь Кобін, Ігор Худоб'як (усі зі своїми «половинками»), Тарас Петрівський та інші. Запрошували також Богдана Шуста, Георгія Ярмаша, Євгена Шмакова та, на жаль, через заклопотаність, адже весілля відбувалося в розпал сезону, вони не змогли приїхати. Вітали телефоном.

– Тепер стало модно запрошувати на весілля зірок естради. У вас хтось був?
– На жаль, ні. Ми мали намір запросити Павла Табакова, але звернулись із пропозицією трохи запізно, у нього на цей день уже було заплановано концерт.

– До знайомства з майбутнім чоловіком українським футболом цікавилася?
– Так, щоправда, не так серйозно, як тепер. Тоді хіба що знала три команди: збірну України, «Динамо» та «Шахтар». На стадіоні у Львові була на матчі збірних України та Вірменії, а гру «Карпат» «на живо» вперше побачила після знайомства з Максимом.

– Зате тепер, мабуть, домашні ігри «Карпат» відвідуєш часто?
– Ходжу на кожен поєдинок, уболіваю, переживаю за результат.

– На гостьові матчі їздиш?
– Ні, це дуже складно, поїздки мене виснажують. Якби можна було їздити разом із футболістами, тоді відвідувала б усі матчі сезону. А так збираємося з дівчатами та дивимося трансляції.

– Чи впливає невдала гра Максима на «погоду» в домі?
– Ніколи. Усі негативні емоції він залишає на полі. Коли в нього був складний період у кар'єрі, Максим не грав майже рік, тоді було нелегко. Футбол для нього, не як хобі, це – його життя, і він дуже хвилювався. Але це ніяк не вплинуло на наші стосунки. Навпаки, Максим підтримував мене, говорив, що все буде добре й потрібно лише перечекати.

– Виникали тоді думки залишити Львів і, можливо, переїхати в іншу команду?
– Розумієш, для Максима футбол – це все, він просто живе ним, хоче грати та виходити на поле. А оскільки тоді ігрової практики не було, то цілком логічно, що такі думки виникали. Та, як бачиш, усе обійшлося, налагодилося – Максим грає та забиває голи.

– Узимку в Максима завершується контракт із «Карпатами». Якщо будуть пропозиції переїхати в інше місто, то як до цього поставиться дружина?
– Усі рішення футбольного характеру чоловік ухвалює сам, адже він розуміється на цьому краще. А якщо відверто, то я тільки «за», мені подобається зміна обстановки, місця, де проживаю – це завжди нові враження й емоції. Але в таких питаннях останнє слово завжди за Максимом.

– Поповнення в сім'ї не плануєте?
– Такі речі планувати не потрібно, адже на все воля Божа. Ми, звичайно, хочемо дітей: Максим – сина, я, відповідно, – доньку. Та час усе покаже.

– Яке твоє ставлення до професії футболіста, і чи хотіла б бачити своїх дітей професійними спортсменами?
– Раніше думала: о, як добре бути футболістом – займаєшся улюбленою справою та ще й гроші за це отримуєш. Насправді професійним футболістам дуже складно: постійні тренування, обмеження, психологічний тиск. Та, незважаючи на це, я тільки «за», щоб наші діти займалися спортом, адже спорт – це здоров'я.

– Багато хто вважає, що дружина футболіста може все життя прожити, не працюючи. Це правда?
– Правду кажучи, можна й не працювати. Та я не з таких – хочу на роботу. Я – фінансист із червоним дипломом і роботи не боюся. Працювала в банку. Наразі не працюю, проте планую влаштуватися на роботу: якщо чоловік залишиться у Львові, обов'язково це зроблю. Працюватиму за спеціальністю, щоб здобути досвід, а через кілька років хочу почати власну справу: відкрити магазинчик, салон краси чи ресторан.

Андріан Снігур

Львівська газета