###Ростислав ПАСТУШЕНКО: «Врач - тоже член команды» ###

У кожній футбольній команді, окрім тренерів, є люди, діяльність яких скерована на те, щоб гравці на полі могли максимально проявляти свою майстерність і тішити вболівальників красивою грою та перемогами. Йдеться про медичний персонал. У ФК «Карпати» він налічує 11 осіб, а очолює його старший лікар клубу Ростислав Пастушенко.

– Пане Ростиславе, у «Карпатах» працює 11 медиків. Стільки ж людей грає і на полі в складі футбольної команди.
– Це просто збіг обставин, ніякого зв'язку тут немає. А в нашому клубі насправді працює 11 медиків – 6 лікарів та 5 масажистів. Роботи вистачає на всіх. Адже в клубі, окрім головної команди, є молодіжний склад, «Карпати-2» та дитячо-юнацькі команди СДЮШОР і Академії футболу.

– Коли і як ви почали працювати в «Карпатах»?
– Я народився у Радехові, але ще в дитинстві з батьками переїхав у Львів. По закінченні школи в 1978 році поступив у Київський медінститут імені академіка А. А. Богомольця, який закінчив у 1984 році. Отримавши диплом, пішов працювати терапевтом у 5-ту міську лікарню. Наприкінці 90-их років минулого століття Володимир Галько, якого, на жаль, уже кілька років немає з нами, почав говорити зі мною про мій перехід на роботу у ФК «Карпати». Володимир Богданович також працював у 5-ій лікарні, де ми з ним і познайомилися. Однак я довгий час не піддавався на його вмовляння і лише у 2000 році погодився.

– І що вас на це підштовхнуло?
– Я не давав згоду змінити місце праці, бо боявся поміняти місце у державній установі на роботу в приватній структурі. Однак рівень оплати праці в лікарні мене таки дістав і я погодився перейти в «Карпати».

– У «Карпатах» ви вже понад десять років – не жалкуєте?
– Ні про що не жалкую, все нормально – робота цікава, хоча й не проста. Щоправда, аби стати спортивним лікарем, мені довелося впродовж перших двох років паралельно з роботою закінчити курси перепідготовки. Адже у роботі спортивного лікаря є своя специфіка. Працюючи зі спортсменами, лікар не може собі дозволити бути спеціалістом вузького профілю. Навпаки, він має бути справжнім універсалом і розбиратися в усіх питаннях, що стосуються здоров'я футболіста. А їх, повірте, дуже багато. Це ж не лише травми та застуди, а й відновлення, харчування, відпочинок команди тощо. Аби гравець міг повністю зосере-дитися на футболі, ми слідкуємо за тим, щоб не лише він, а й його рідні були здорові.

– Ви вже багато років у футболі, а самі колись грали в цю гру?
– Як і кожен нормальний хлопець, я в дитинстві дуже любив не лише футбол, а й інші ігрові види спорту. Трохи займався у секціях регбі та гандболу. Але це все було не надто серйозно і швидко закінчилося. А от футболом, хоча й любив його найбільше, ні в яких ДЮСШ не займався.

– А футбольні матчі відвідували? Якщо так, то за кого вболівали в дитячі та юнацькі роки?
– Мені пощастило бачити наживо у грі майже всіх зіркових футболістів «Карпат». Тому згадати є що. А найцікавіше і найприємніше зараз – це те, що у ті роки я й гадки не мав, що колись кумири мого дитинства стануть моїми колегами по роботі. Я й зараз не завжди сам собі вірю, що маю нагоду зі Степаном Юрчишиним, Ігорем Кульчицьким, Габором Вайдою та іншими відомими футболістами спілкуватися, разом працювати, а інколи й посидіти в одній компанії за столом. А вболівав я в ті роки, як і більшість львів'ян того часу, за дві команди – «Карпати» і київське «Динамо». Добре пам'ятаю, як влітку, коли я був на канікулах в селі, дідусь разом з сусідами винаймали автобус і ми спеціально їхали у Львів на ігри «Карпат» з «Динамо», «Спартаком», ЦСКА... Таке забути неможливо.

– Ви багато років працювали зі, скажемо так, цивільними пацієнтами, людьми різних професій. Зараз же ви дбаєте про здоров'я футболістів. Чи є суттєва різниця?
– Принципової різниці немає. Адже і тут, і там маєш справу з людьми. Тому в діагностуванні, методах та препаратах лікування жодних відмінностей немає. А от в тактиці лікування вона є. Адже, як ви їх назвали, у цивільних людей рідко буває, щоб їм давати граничні дози ліків чи необхідно було їх поставити на ноги за певний, дуже короткий термін часу. А у професійних спортсменів все по-іншому. Тут необхідно працювати дуже швидко й оперативно, бо він повинен бути весь час в строю і давати результат. Також скажу, що через великі навантаження у футболістів понижений імунітет, а тому вони легко можуть захворіти. Ну й, зрозуміло, дуже високий у них травматизм.

– Футболісти говорять, що вони часто погано сплять після матчів. А як з цим у медиків?
– На відміну від гравців, ми не працюємо фізично на межі своїх можливостей за дві години до сну. Тому в нашому організмі не відбуваються ті хімічні зміни, що не дозволяють після матчу нормально спати. Проте й ми після ігор часто довго не можемо заснути через переживання. Лікар також є членом команди і хоча в значно меншій мірі, ніж гравці, робить результат.

Інформаційний центр ФК «Карпати»