###Про важливість коректив. Карпати - Волинь 0:1. Тактичний аналіз матчу ###
Олександр Севідов прихильник тактичної схеми «4-2-3-1» з яскраво вираженим центральним форвардом попереду, який повинен давити на центр захисту суперника і створювати глибину в атаці, утворюючи тим самим зону під атакуючого півзахисника. Незважаючи на критику, яка постійно ллється на Гладкого, Олександр в основному справляється з своїми завданнями, коли ми ведемо мову про нав'язування боротьби суперникам і утворення зони під атакуючого півзахисника. Ми можемо довго розповідати про погану реалізацію моментів форвардом, але потрібно розуміти, якщо б Олександр міг реалізовувати хоча б 30% своїх моментів, він грав би в основному складі донецького «Шахтаря», адже і в Луческу Адріано виконує схожі функції на полі, і саме його гра дає простір, на якому мають можливість показати свої швидкісні характеристики Тейшейра чи Фред.
Саме агресивна гра Гладкого попереду багато в чому визначає малюнок гри і побудову сьогоднішніх «Карпат», його тиск на захист давав час і простір для Федорчука і дозволяв останньому працювати в досить розрідженому просторі, тож в таких умовах десь недостатня майстерність роботи з м'ячем на швидкості Валерія була не дуже помітною. В центрі поля вийшла двійка опорних півзахисників. Даушвілі грав в якості шостого номера, розташованого завжди нижче і в основному зосередженого на захисних діях, на обмеження простору між лініями в тих випадках, коли львів'яни переходили на систему «4-1-4-1». Втім, в якості чистого опорного грузин діяв не достатньо виразно, щоб говорити про типові епізоди, які б могли характеризувати побудову команди в захисті. Над ним розташувався Голодюк, що більш активно працює вперед, намагаючись входити в коридори між лінією півзахисників суперника, як за допомогою індивідуальних дій з м'ячем, так і насичуючи зону для відволікання суперника.
Зліва в захисті – Ярослав Мартинюк, який загалом не є крайнім захисником чи фланговим гравцем. В першу чергу через відсутність швидкості, яка характеризує сучасних крайніх захисників, відповідно індивідуальні якості Ярослава диктували його тактику на полі - менша активність попереду задля контролю власної зони діяльності в захисті. На протилежному фланзі – Павло Пашаєв, котрий більш активно йшов вперед, утворюючи трійки на фланзі з Зеньовим і Федорчуком, що активно вів зміщення в цю зону. Також відмічаємо широкі позиції для утворення ширини атаки від двох вінгерів «Карпат».
Формації команд
Віталій Кварцяний теж віддає перевагу тактичному розташуванню «4-2-3-1», але в даному випадку, оскільки «Волинь» веде захист зорієнтований на суперника і простір, цей тип поєднує в собі як захист в зонах, так і персональну опіку. Тут гравці не витримують настільки чіткі лінії захисту, а намагаються розташовуватись ближче до суперника, щоб створювати тиск на них та перешкоджати продовженню атакуючих дій через опонентів, що перебувають в зоні їх діяльності. Тому коли ми ведемо мову про «Волинь» Кварцяного, важливо виокремити групи гравців з чітким поділом шість в сторону захисту і чотири в сторону атаки. В центрі поля двійка опорних півзахисників в позиції шостих номерів, Бабатунде і Мемешев широко розташовані вінгери, на вістрі Козьбан і під ним Бікфалві.
Аналізуючи гру команд, впершу чергу маємо звертати увагу на зміну фаз гри, в даному випадку нас цікавить фаза втрати м'яча і фаза перехоплення м'яча. В цих фазах захист команд є дезорганізованим і саме на переході від однієї фази гри до іншої, ми можемо чітко помітити розмежування гравців на групу атаки і групу захисту.
«Карпати» на протязі всього першого тайму володіли перевагою, особливо на правому крилі нападу, яке якраз витікало з поганої організації захисту «Волині» при зміні фаз гри, і загалом з недоліків типу захисту, який використовується лучанами. При зорієнтованості захисту на суперника, для «Карпат» було важливо розтягнути захист «Волині» в глибину, з чим дуже добре справлявся Гладкий, і залишити простір як між лініями захисту, так і ситуації два в два на фланзі, де в Зеньова була велика перевага в швидкісних характеристиках над своїм опонентом Немчаніновим. В випадку, коли «Волинь» залишалась компактною і високо зустрічала львів'ян, з зони між захисниками і півзахисниками проходили передачі в коридори на вільний простір, де і Зеньов, і Бартуловіч мали перевагу в швидкості. В тих випадках, коли «Волині» сідала нижче до власних воріт, втрачалась компактність і на переході фаз, «Карпати» завжди мали можливість в гіршому випадку вести атакуючі дії п'ять в шість, що знову ж таки дозволяло на флангах отримувати ситуації один в один для Сергія Зеньова.
Заміна від Кварцяного в першому таймі ніяк не вплинула на перебіг подій на полі і не могла вплинути. Адже Шіш, як і Немчанінов поступається Зеньову в швидкості, що за тієї ж тактики нічого не вирішувало. До прикладу, щоб знівелювати індивідуальну перевагу певного гравця суперника, необхідні командні дії, як то зміщення в його зону опорного півзахисника для насичення зони, або більш активна позиція від форвардів, які мають розміщуватись таким чином, щоб не дозволити розвивати атаки тим флангом, де в суперника є перевага в швидкісних характеристиках. Як приклад таких дій, можемо пригадати позицію Романа Зозулі в матчі з збірною Франції: саме його зміщення в зону між Абідалем і Евра і перекриття траєкторії передачі на фланг обмежили кількість атак через Рібері і були першим кроком до нейтралізації Франка в домашньому матчі.
До перерви «Карпати» створили достатньо моментів, щоб вирішити долю протистояння на свою користь. Львів'яни мали перевагу і в контролі м'яча, і в території, і особливо в швидкості, але не реалізували власні моменти.
Те що не вдалось змінити Кварцяному в першому таймі заміною Немчанінова на Шіша, він виправив по перерві появою в середній ланці Флорентіна Матея. Більш активна гра вперед від Матея дозволила «Волині» вище розташовуватись на полі та більш активно працювати вперед. Якщо в першому таймі Бікфалві був виключений з гри Даушвілі, то тепер в цю зону зміщувався ще й Матей, що дозволяло отримувати кількісну перевагу гостям між лініями захисту і збільшити «присутність» на полі Еріка і загалом його вплив на гру. Забитий гол Козьбаном прийшов саме з центральної частини поля, де Даушвілі висувався на Матея, який володів м'ячем, а Бікфалві був залишений без опіки, на нього висунувся Балажіц, утворивши зону за своєю спиною, якою скористався Козьбан. Пластун програв єдиноборство Дмитру, але маємо сказати, що Ігор був вимушений лише реагувати на рух нападника, тому звинувачувати його, скажемо м'яко, важко.
«Волині» вдалось відсунути гру вище від власних воріт, хоча і проблеми при переході фаз залишились, але тепер гості мали можливість вести контр наступальні дії. В деякій мірі Олександр Севідов затягнув з замінами, адже окрім явних сильних сторін гри Зеньова, таких як висока швидкість, відомо також, що він втрачає свої навики з настанням фізичної втоми і загалом ніколи не відзначався дуже хорошою витривалістю. Можливо наставнику варто було раніше впливати на гру за допомоги замін, але звичайно йому видніше в якому стані перебувають інші гравці «Карпат» і чи була в нього можливість посилювати гру новими виконавцями. Так чи інакше, як і до перерви так і після свої моменти львів'яни знову не реалізували, а без забитих м'ячів не буває перемог.
Статистика
Підсумки
«Карпати» провели досить якісний перший тайм, крім того, навіть незважаючи на зміну гри по перерві, можемо говорити про перевагу львів'ян, як мінімум, за створеними моментами і в другому таймі. Не реалізацію моментів можна списати на індивідуальну майстерність виконавців, яка не дозволяє їм більш бережно підходити до них, а можемо сказати, що одним з завдань тренерського штабу є створення та моделювання тренувального процесу таким чином, щоб він максимально відповідав ігровим умовам і сприяв підвищенню майстерності виконавців. Віталій Кварцяний хоча і не відразу, та все ж вніс по перерві корективи в гру своєї команди, що дозволило лучанам отримати контргру, за що в підсумку вони були винагородженні забитим м'ячем.
