###Осінні підсумки. Карпати. Початок відродження чи тимчасова реінкарнація? ###
Історію з нинішніми «Карпатами» варто сприймати двояко. Якщо розглядати таблицю за підсумками 18-ти турів без урахування матчів за участю «Арсеналу», то місце львів'ян буде десятим, а розрив від зони вильоту – суттєвим. У порівнянні з двома попередніми сезонами прогрес очевидний. Особливо з урахуванням, що в міжсезоння керівництво клубу наважилося на безпрецедентний вчинок – на трансфер були виставлені відразу 19 футболістів, які входили до основної обойми в чемпіонаті-2012/2013. Окремі особистості залишилися, а Худоб'як, Кенія, Штіліч, Даушвілі, Мілошевіч, Кополовець, Боґатінов опинилися за межами колективу, в якому їхня роль донедавна здавалася визначальною.
Але ось парадокс – за короткий проміжок часу «Карпати» виглядали колективом не менш організованим, ніж той, який завершував попередній сезон під керівництвом Юрія Дячука-Ставицького. Звісно, то робить честь тренерові Олександру Севидову, котрий взявся за ризиковану справу й в екстремальних умовах свою фаховість довів. Утвердилися у власній правоті й керівники «Карпат». Разом з тим, стрімкий злет новоутвореного колективу став свідченням розбалансованості їхніх прямих конкурентів, команд, які займають місця в другій половині турнірної таблиці. Це – чергове підтвердження сентенції, що так званий «середній клас» українського футболу перебуває на позиціях хитких, якщо не сказати жалюгідних. Та чи варто дивуватися такому стану речей, якщо зауважити, що послідовну клубну політику ведуть лічені представники вітчизняної футбольної еліти? Тож поки загальні тенденції не зміняться, шанси на успіх матиме будь-який, іноді навіть найавантюрніший експеримент.
Трансферна діяльність
Зі «списку 19-ти» в різний час приєдналися до команди дев'ять футболістів. У їх числі – Павло Ксьонз, який на старті чемпіонату виглядав одним з лідерів колективу, однак щойно на нього виник попит, був відданий в оренду «Металістові». Тим самим завдання Севидова ускладнилося ще більше. Олег Голодюк, Сергій Зеньов, Андрій Ткачук та Ярослав Мартинюк досягли порозуміння з керівництвом клубу перед самим стартом сезону. Олег і Сергій не провели з командою жодного збору. Марселіньо і Арман Кен Елла повернулися в розташування «Карпат» в ході сезону.
Іншими словами, очоливши «Карпати», Севидов змушений був зводити будинок, починаючи з фундаменту. І добре, що бодай якась основа у вигляді колишніх гравців «Кривбасу» була. Павло Пашаєв, Андрій Гітченко, Валерій Федорчук, Младен Бартуловіч, Денис Мірошниченко, Дмитро Льопа і Євген Бохашвілі стали тією основою, навколо якої тренер зміг творити щось цілісне. Троє з цих семи в підсумку стали незамінними впродовж усієї осінньої частини. Льопа влився до основи після того, як відновився після травми і виконував роль змінника Бартуловіча та Федорчука, які пропускали матчі через дискваліфікації.
Фото - Олег Журавльов
Нападник Денис Васін не зумів витіснити зі складу Олександра Гладкого, зате створив конкуренцію на правому фланзі півоборони Зеньову. Ще один новачок, крайній оборонець Ігор Тищенко, навпаки вважався основним на старті чемпіонату, однак своїм шансом не скористався і відійшов до глибокого резерву. Стосовно ж повернення до Львова Самсона Ґодвіна, то перші ж матчі у виконанні нігерійця продемонстрували, що здивування від цієї знахідки клубних селекціонерів було не марним.
Однозначно вдалою варто визнати поступальну діяльність Севидова з точки зору введення до складу юних вихованців клубної школи. Дуже переконливо у воротах діяв 18-річний Роман Підківка. Коли він травмувався, тренер дав шанс проявити себе 23-річному Олександру Ільющенкову. Він, можливо, грав нестабільно, але ряд яскравих поєдинків (зокрема, поєдинок у Києві проти «Динамо») провів. В зустрічі з «Шахтарем» гарно зарекомендував себе 19-річний хавбек Вадим Страшкевич. Та й взагалі, Вадим в один період демонстрував настільки зрілу гру, що став основним плеймейкером команди. Втім, втриматися на одному рівні впродовж усієї осінньої частини Страшкевич не зумів. Набагато надійнішим у плані стабільності виявився 21-річний Володимир Костевич. Для перспективного донедавна нападника Севидов знайшов місце на лівому фланзі оборони. Там Володимир діяв хоч і не без зривів, але загалом непогано, продемонструвавши, що в недалекому майбутньому він може стати одним з найкращих представників цього амплуа в країні.
Фізична готовність
Зважаючи на обставини, звести готовність футболістів до спільного знаменника Севидову було непросто, якщо не сказати – неможливо. Особливо болісним з точки зору фізичної готовності для «Карпат» був старт чемпіонату. Команда добре рухалася у перших таймах, проте помітно підсідала в других половинах зустрічей. Прикметно, що свій перший гол у першій 45-хвилинці львів'яни пропустили лише в зустрічі дев'ятого туру проти «Шахтаря», а Підківка, який відіграв у стартових семи поєдинках, у перших таймах м'ячів не пропускав взагалі.
Пік форми «Карпат» припав на вересень – жовтень. Протримавшись на максимумі фізичних кондицій впродовж майже двох місяців, заключну частину осені команда теж провела без видимих функціональних зривів.
Тактична гнучкість
Вочевидь Олександрові Севидову вдалося переконати власника команди Петра Димінського в недоцільності притримуватися як єдиноприйнятої схеми 4 – 3 – 3. За цією розстановкою грали «Карпати» Олега Кононова, нею керувалися й наступники Олега Георгійовича Павло Кучеров, Володимир Шаран та Ніколай Костов. Севидов з перших матчів використовував звичний для себе тактичний варіант 4 – 2 – 3 – 1. При цьому команда з точки зору побудови оборонних і атакувальних дій виглядала доволі гармонійно, без яскраво вираженого перекосу в будь-який з боків.
Підводячи підсумки виступів «Карпат» у минулому сезоні, ми відзначали, що найслабшими з точки зору організації результативних атак ланками є обидва фланги. Формально, якщо зважити, що в перших 17-ти матчах через краї львів'яни забили лише п'ять голів з 18-ти, стан справ суттєво не покращився. Втім, ці цифри реального стану речей, мабуть, не відображають. Якщо при Костові «Карпати» прагнули атакувати через фланг аж настільки, що це бажання видавалося надмірним, то зараз роль вінґерів Бартуловіча і Зеньова з точки зору агресивності атакувальних потуг команди Севидова є ледь не визначальними. Голи – справа наживна. Імовірно, вони прийдуть, коли команда стане більш зіграною.
В обороні ж найвразливішою є центральна вісь, де пара Балажіц – Пластун хоч і демонструє високий потенціал, але поряд з тим регулярно припускається серйозних позиційних і технічних помилок. Стосовно флангів захисту, то правий край Павла Пашаєва в ході сезону став надійнішим, а Костевич зліва час від часу припускався похибок, які можна списати на відсутність досвіду.
Оптимальний склад
Роман Підківка вважався основним воротарем доти, доки не травмував коліна в матчі восьмого туру проти «Говерли». Роман вибув на два місяці. А його місце у воротах зайняв Олександр Ільющенков. Однозначно бездоганною у виконанні Олександра була лише гра проти «Динамо». Романові Мисаку, якого в чемпіонаті-2012/2013 підпускав до основи Костов, Севидов не довіряє.
Оборонна ланка впродовж осені була майже недоторканою. Хоча без експериментів не обійшлося. В центрі оборони Севидов попервах виставляв Гітченка, але не знайшовши позитиву від дуетів Андрія з Ґреґором Балажіцом та Ігорем Пластуном, в подальшому тренер зупинився на кандидатурах двох останніх. Зліва в захисті чемпіонат розпочинав 18-річний Андрій Савченко. Але матч проти «Ворскли» він провалив та ще й отримав при цьому травму. Як наслідок, у двох наступних матчах зліва грав Валерій Федочук, а потім це місце тренер довірив Ігореві Тищенку. Не впорався й він. Вдалим виявився відчайдушний, на перший погляд, варіант з Костевичем. Справа ж від самого початку і майже без замін відіграв Павло Пашаєв.
В опорній зоні на виході отримуємо пару Ткачук – Голодюк. Проте спершу все складалося не так гладко. Голодюк розпочинав чемпіонат в статусі плеймейкера, а на позиціях «хвилерізів» грали Федорчук, Ткачук, Гітченко, Ґодвін та Мартинюк. Знаковим для львів'ян виявився матч 14-го туру проти «Металіста» у Харкові. Там гості вчисту програли перший тайм, а після перерви Севидов наважився на перестановки: випустивши замість Льопи Ткачука, тренер перевів Андрія в опорну зону, в пару до Голодюка, а на позиції «під нападником» став грати Федорчук. В принципі, в цьому амплуа Валерій нерідко грав й у «Кривбасі». Однак ніхто б не подумав, що повернення на це місце у Львові дасть настільки вражаючі результати. Принаймні, після Харкова сумнівів у тому, хто має грати під нападником Олександром Гладким, вже не було.
Так само як беззаперечними виглядали місця у складі вінґерів – Сергія Зеньова та Младена Бартуловіча. Щоправда, перший з огляду на об'єктивні обставини, набрав форму не відразу, через що попервах програвав конкуренцію Васіну. Бартуловіч поступався місцем у складі Льопі виключно через дискваліфікації.
Найкращий гравець осінньої частини – Валерій Федорчук
Гравця, який швидко став для «Карпат» осьовим, Севидов переводив з позиції на позицію не від хорошого життя. Тренер добре розумів, що ніхто не здатен перекрити проблемних амплуа добре настільки, як недавній криворізький універсал. Власне, точно так само і на різних місцях Федорчук грав і в «Кривбасі», в іншого тренера Олега Тарана. Там Валерій теж був лідером і фігурою знаковою.
На позицію диспетчера в зустрічі з «Металістом» Севидов переводив Федорчука теж вимушено, через безнадійний вигляд команди в першій половині. Та Валерій увійшов у нову-стару роль переконливо настільки, що ледь не змінив хід гри кардинально. Завдяки Федорчуку «Карпати» відверто перегравали «Металіст» впродовж усього другого тайму і цілком могли не обмежитися одним голом у виконанні Бартуловіча. Закономірно, що після тієї гри звернув увагу на Валерія тренер збірної України Михайло Фоменко. Федорчук став першим за останніх три роки виконавцем львів'ян, кого наставники першої команди країни викликали для участі в офіційних матчах.
Розчарування осінньої частини – Самсон Ґодвін
Точніше, в цій номінації вартувало б «відзначити» того, хто ініціював повернення нігерійського хавбека до Львова. У червні 2012-го Ґодвін переходив з «Карпат» до білоруського «Мінська» догравати. Новий білоруський чемпіонат він проводив уже в складі мозирської «Славії» і при цьому потрапляв до основи не завжди. Втім, улітку 2013-го, після встановлення зарплатної стелі в 10 тисяч доларів, про Самсона знову згадали у Львові. Він повернувся і відразу отримав довіру з боку тренера. Втім, одного бажання заграти на колишньому рівні було мало. Фізичних кондицій Ґодвіна ледве вистачало на тайм. Не дивно, що провівши чотири матчі, надалі нігерієць у складі «Карпат» вже не з'являвся.
Найращий матч осінньої частини
Дев'ятий тур. «Карпати» - «Шахтар» - 3:2
Ця зустріч стала для новітнього складу «Карпат» і її тренера переломною. До неї у восьми матчах львів'яни набрали сім очків, здобувши лише одну перемогу над «Говерлою». Ще більш красномовно про ігровий стан «зелено-білих» свідчила кількість забитих ними у цих поєдинках м'ячів. Їх було лише чотири. Не дивно, що напередодні гри з чемпіонами «Карпати» вважали приреченими навіть їхні найвідданіші прихильники.
