###Ніколай Костов: Моїм улюбленим тренером завжди був Йоган Кройфф ###

Про інтерв'ю з наставником «Карпат» кореспондент UA-футбол домовлявся через добу після програної львів'янами гри 13-го туру чемпіонату України в Дніпропетровську. Зійшлися на тому, що поспілкуємося в четвер вранці на клубній базі в Брюховичах, в час, коли команда буде на відновлювальних процедурах після поєдинку 1/8 фіналу Кубка України з «Металістом». Звісно, виникали побоювання, що в разі негативного результату болгарський спеціаліст може не мати для балачки з журналістом настрою. Втім, львів'яни в середу видали кращу гру поточного сезону. Може, через те наша бесіда вийшла доволі відвертою. Перед початком розмови Костов запитав, чи може відмовлятися від відповідей на окремі запитання. «Я ж не можу тягнути Вас за язик», - віджартовуюся. Зрештою, не договорював тренер лише іноді. Точніше, не виказував деталей, розповідаючи про деякі делікатні ситуації. Але, що ті випадки були саме такими, видно з контексту.

- Ніколаю, можна сказати, що кубкова перемога над «Металістом» утвердила Вас на посаді тренера «Карпат»?

- Ні, бо я не поставив перед собою мети вигравати одну гру чи перемагати якогось конкретного суперника, а решту матчів програвати. Перед нами стоїть завдання добре виступити у чемпіонаті в цілому. Я поставив собі за мету стабілізувати гру «Карпат», змінити футбольну філософію команди. До мене «Карпати» сповідували здебільшого контратакувальний стиль гри. Я хочу, аби наша команда однаково вміло як контратакувала, так і оборонялася, і діяла в позиційному наступі.

Прагну, аби мої підопічні додали в умінні контролювати м'яч. Для мене фактор сили команди вимірюється її вмінням використовувати різні стилі гри. Якщо ми зможемо реалізувати задумане, то «Карпати» будуть здатні боротися за перші місця. На разі команда боєздатна, в ній закладений великий потенціал, на стадіоні збирається дуже багато вболівальників, які створюють гарну атмосферу. Ми розмовляли з гравцями і дійшли до висновку, що команда має володіти карпатівським духом. То буде наш менталітет.

- Тобто вихід до четвертьфіналу Кубка для Вас важливий не стільки зі спортивної точки зору, скільки з психологічної?

- Безумовно. Перемога над «Металістом» додасть моїм гравцям впевненості в своїх силах, адже харків'яни, навіть, не дивлячись на відсутність основних чотирьох-п'яти гравців, є командою дуже сильною. В цьому матчі ми не грали тільки на результат. Ми прагнули переваги в якості гри. Може, прозвучить трохи нескромно, але своєї мети ми досягли. «Карпати» в цьому матчі виглядали краще, ніж «Металіст». Це приємно й дає надію на те, що команда буде прогресувати й надалі.

Фото - Олександр Приходько

- Тим не менш, Ви, мабуть, вже відчули, яке значення для Львова, для вболівальників команди мають саме кубкові матчі. Місто не забуло перемоги «Карпат» в Кубку СССР 1969 року і досі очікує того тріумфу...-

- То добре, що вболівальники тут пам'ятають історію клубу. Нам треба зробити все, щоб та перемога 1969 року повторилася і наші прихильники вже думали про наступні досягнення. В будь-якому разі, команда має демонструвати стабільність впродовж шести-семи років, щоб окремо взятий успіх не виглядав як випадковий спалах.

- Ви очолили команду в ненайпростіші для неї часи, коли кожна перемога сприймається як велике свято. Один з ваших попередників Олександр Іщенко сказав, що найгірше, коли львівські вболівальники починають скандувати «вівці». Не відчували такого приниження на собі?

- Мені здається, що наші вболівальники ставляться до нинішньої ситуації з розумінням. Львів'яни цю кризу переживають дуже демократично. Хоча, звісно, вболівальники очікують, що ми нарешті вийдемо з цієї важкої ситуації. Але найважливіше для них, щоб гравці в кожному матчі діяли з максимальною самовіддачею і демонстрували характер. І ми мусимо прислухатися до своїх прихильників, бо грати при порожніх трибунах дуже важко. В цьому контексті згадуються часи, коли я працював в донецькому «Металурзі», матчі якого відвідують не більше двох тисяч глядачів. А всього через кілометр знаходиться «Донбас-Арена», де на матчі «Шахтаря» приходить по 50 тисяч. Не уявляєте, наскільки психологічно важко грати з розумінням, що твоя гра в цьому місті нікому не потрібна. То при умові, що футбол «Металург» демонстрував справді непоганий.

- Найуспішнішим в новітній іторії «Карпат» був період, коли команду тренував Олег Кононов. Ці часи всі згадують з ностальгією, але є один нюанс: «Металург» Костова в п'яти матчах програв «Карпатам» Кононова лише раз. Такою статистикою на той час могли похизуватися хіба що лідери українського футболу...-

- То не означає, що я мав якийсь секрет успіху саме в матчах з «Карпатами». Ми налаштовувалися на кожну окремо взяту гру і на той момент були сильнішими, і, думаю, в «Карпати» мене покликали не через те, що я їх колись перемагав. Я добре знаю свої можливсті і в мене немає комплексів стосовно співставлень з іншими тренерами. Я з повагою ставлюся до всіх тренерів, вивчаю тактичні тонкощі в діях кожного з них. Приємно, коли команда потім мої напрацювання реалізовує на полі. Дуже поважаю наставника «Металіста» Мирона Маркевича, він дуже досвідчений, талановитий тренер. Бажаю, щоб команда заряджала його позитивними емоціями. Нинішній «Металіст» демонструє дуже привабливий футбол, але цю команду зробив саме Маркевич.

- Ви сказали, що будете прищеплювати команді свою філософію гри. Наскільки це буде просто, зважаючи, що перед Вашими попередниками президент клубу Петро Димінський ставив чітке завдання - грати в яскравий, атакувальний футбол?

- Переді мною таких завдань ніхто не ставив. Завдання ставив я. Перед командою. Взагалі наш президент – людина дуже інтелігентна, мудра. Петро Петрович ніколи не змушує, а якщо він змушує, то робить це настільки тонко, що ти не розумієш, що це наказ. Може, президент хоче, щоб його команда грала в атакувальний футбол, але цього він мені не говорив. Думаю, понад усе він хоче, щоб «Карпати» перемагали, бо за своїм характером Димінський – переможець. І цю свою рису він передає на команду. Мені вже доводилося читати роздуми стосовно того, чи зможу я спрацюватися з Димінським. Але поки тих труднощів, про які мене через пресу попереджували, я не відчуваю. Більше того, я бажаю всім президентам любити свою команду так, як її дюбить Димінський. Вважаю, що всі розмови навколо нього – провокація.

Фото - Вікторія Сидорова

- Попередні тренери «Карпат» так говорили...-

- Треба спершу аналізувати свою роботу, а потім критикувати людину, яка витрачає на футбол свої гроші. Ми всі живі люди і вчимося на власних помилках. Може, раніше Петро Петрович теж робив якісь помилки. Але кожна мудра людина вміє свої похибки проаналізувати, щоб більше їх не допустити. Коли людина робить одні й ті ж помилки, то в неї немає розуміння. Якщо наш президент колись помилявся, то, переконаний, він знає, в чому саме і при яких обставинах, і вдруге він своєї помилки не повторить.

- Коли Ви приходили в донецький «Металург», то сказали, що команда буде грати в прагматичний, але красивий футбол. Виходить, зараз від цієї філософії не треба відмовлятися?

- Від своєї філософії я не відходив ніколи і ніколи не відійду до кінця своєї тренерської діяльності. Мені подобається красивий футбол, я люблю, коли гравці отримують задоволення від цієї гри, коли вони насолоджуються своїми діями, коли вони атакують непередбачувано. Через те моїм улюбленим тренером зажди був Йоган Кройфф. Понині згадую його слова про те, що він задоволений не тоді, коли «Барселона» дає результат, а тоді, коли вона грає красиво. Коли каталонці у важливих матчах здобували перемоги в прагматичному стилі, Кройфф не спав до ранку. Просто перемога йому задоволення не приносила. В мене теж такий менталітет. В Україні еталонний футбол демонструє «Шахтар». Це команда, яка постійно пропонує цікаву гру. Думаю, з цим згодні всі, бо футбол у виконанні донеччан – видовищний.

- Але «Шахтар» до того футболу йшов дуже довго. Луческу працює в Донецьку вже вісім років. В «Карпатах» же навіть Кононов, роботу якого називають успішною, затримався всього на три роки...-

- Димінський сказав прямо в очі, що він мені довіряє. Він висловив мені вотум довір'я і приводів сумніватися в щирості висловлювань Петра Петровича я не маю. Впевнений, що буду працювати і президент буде задоволений моєю роботою. Просто цю роботу треба проводити негайно, не втрачати жодного дня.

- Футбол у виконанні «Металурга» під Вашим керівництвом називали «розумним». Можна сказати, що з тренерської лави ви Втілюєте своє бачення гри з точки зору креативного півоборонця?

- Я справді був атакувальним хавбеком, але не можу сказати, що моя гра була видатною. Розуміння гри було, проте не завжди вистачало вміння реалізувати те, що думаєш. Ви праві, мабуть ігрова позиція впливає на майбутній тренерський світогляд. Певно, якби я грав в обороні, то більшу увагу зосереджував би на захисних діях команди. Діючи ж на позиції «під нападниками», постійно шукав нагоду перехитрити суперника, тепер до цього прагну як тренер.