###КУЗНЕЦОВ: «Ми налаштовані боротися до кінця» ###

Голеадор «Карпат» Сергій Кузнецов ніколи не приховував, що його улюбленим містом є Одеса. Тому зазвичай відпустку він проводить у Південній Пальмірі. Однак як і кожен одесит, він дуже любить море, і не уявляє для себе відпустки без купання в теплій морській воді. Правда, у грудні в Чорному морі купаються хіба «моржі». Саме тому Сергій наприкінці минулого року разом зі своєю дружиною Жанною полетів до Об'єднаних Арабських Еміратів.

– Після Єгипту та Туреччини, які стали для багатьох традиційним місцем відпочинку взимку, нам з Жанною захотілося чогось нового, – почав розмову 79-й номер «зелено-білих». – Взагалі-то я вже бував в Еміратах. П'ять років тому (грав у тираспольському «Шерифі») ми приїздили туди на тренувальний збір. Але самі розумієте, що передсезонні збори та відпочинок - це, як кажуть у нас в Одесі, дві великі різниці. А Жанна взагалі в Еміратах ніколи не була.

– І як вам, сподобалося?
– Знаєте, в житті все відносно. Все залежить від того, кому що потрібно. Як на мене, то якби взимку в Одесі було тепле море, я б нікуди не їхав. Адже сонце всюди одне і те ж, а Чорне море – найкраще в світі. Але коли абстрагуватися від своїх особистих уподобань, то скажу, що в Еміратах, у порівнянні з Єгиптом і Туреччиною, набагато красивіше і значно вищий рівень цивілізації. Проте й ціни там щонайменше в два рази вищі. Тому ми з Жанною в Еміратах від покупок утримувалися – вдома все можна купити значно дешевше.

«Жінка – лідер команди»
– Знаю, що ви з дружиною віпочивали не самі.
– Так, компанію нам склала сім'я Ігоря Худоб'яка. З нами разом летів й Ігор Ощипко з дружиною. Але вони залишилися в Дубаї, а ми вирушили на берег Індійського океану. Я там зустрів і Васю Кобіна, але він жив в іншому готелі. До речі, його сусідом був Андреа Пірло з «Мілана». Футбольні зірки мешкали в одному готелі (сміється).

– Можна якісь цікаві деталі про відпочинок?
– Багато купався в океані, засмагав, а також багато грав у волейбол. Ми тут організували такий собі імпровізований міжнародний турнір між збірними України, Росії, Європи і США.

– І хто став його переможцем?
– Спробуйте відгадати самі.

– Напевне, Україна. А найбільший внесок у цей успіх зробив Сергій Кузнецов?
– Все правильно, але є маленьке уточнення. Першими стали справді українці. Але кращим гравцем нашої команди став не Кузнецов, а Кузнецова.

– А що, команди були змішані?
– Ні, грали чоловіки. Але я наполіг, щоб Жанна грала за нас. Спочатку мені всі казали, для чого це потрібно, мовляв, ну куди жінці виступати з мужиками. Але я знав, що говорю. Справа в тому, що Жанна свого часу грала у пляжний волейбол на професійному рівні. Більше того, вона була бронзовим призером чемпіонату України. Тож нічого дивного, що вона була справжнім лідером нашої команди і зробила найбільший внесок у перемогу.

Дитячі нюанси
– Цікаво, а як себе проявив її чоловік?
– Про себе казати нічого не буду, нехай це зробить хтось інший. Можете запитати в того ж Ігоря Худоб'яка. Але мені здається, що каші я не псував.

– А сам Худоб'як грав у волейбол?
– Ще й як! Я вже потім, коли ми летіли додому, дізнався, що Ігор колись також трохи займався волейболом. В усякому разі було помітно, що ази він засвоїв. А найбільше йому у волейболі, як і в футболі, вдаються класні передачі. Проте й атакує він непогано – коли йому накидували, то він високо злітав над сіткою і бив так, що суперники лише руками розводили. Інша справа, що він через об'єктивні причини не міг грати в кожному матчі від початку до кінця.

– І що ж то за така причина?
– На відміну від нас з Жанною, Худоб'яки взяли в Емірати свою маленьку донечку. Тому Ігор часто повинен був приділяти увагу маленькій.

– А чому ви з Жанною залишила свого синочка вдома?
– Він ще надто маленький, щоб літати у таку далечінь. Тому він залишився з бабусями й дідусями в Одесі.

– Але ж донька Худоб'яків ще молодша.
– Та вони спочатку також не планували її брати з собою. Але потім так у них вийшло, що дитину не було на кого залишити і вона полетіла з ними. До речі, для дівчинки це не перший відпочинок з батьками – влітку вона була з ними в Болгарії.

«Тренувався з «Дністром»
– Новий рік зустрічали в Одесі?
– Так. Разом з друзями орендували на два дні особняк на березі Чорного моря. Всього нас було 30 осіб. Так що було весело. Чи не головним організатором була Жанна – в неї рідкісні організаторські здібності. Пам'ятаєте, як вона організувала підтримку «Карпатам» з числа наших друзів та знайомих, коли ми грали в Одесі проти «Чорноморця»?.. А от Різдво ми, як і годиться, відзначали в колі рідних: з батьками – і моїми, і дружини.

– Готуватися до весняної частини сезону почав вже у Львові разом з командою?
– Ні, ще в Одесі почав бігати кроси. А також тренувався разом з «Дністром» з Овідіополя. Окрім того, ще перед новим роком кілька разів грав у міні-футбол з футболістами, які, як і я, родом з Одеси. Серед них були Грановський, Шуховцев...

– Чого очікуєш від зимової підготовки?
– А що від неї можна очікувати – я ж не перший рік у футболі. Не сумніваюся, що тренувальний процес буде побудований правильно. Звичайно, буде багато важкої чорнової роботи. Нелегко доведеться не лише фізично, а перш за все психологічно. Але у зимових зборах за кордоном є й чимало плюсів. Один з них – міжнародні товариські ігри.

«Налаштовані боротися до кінця»
– Любиш грати з суперниками з-за кордону?
– Думаю, це всім подобається. Адже завжди цікаво помірятися силами з представниками інших шкіл, довести, що наш футбол не гірший, а то й кращий.

– Але ж це товариські ігри...
– Ну то й що?! Хіба справжній футболіст під час матчу думає, яка це гра – офіційна чи контрольна? Звичайно, якщо він є справжнім професіоналом. Ти повинен в кожному матчі, незалежно від його статусу, показувати все, на що здатен. Та що там у грі, на тренуванні необхідно кожен раз викладатися на всі сто – лише тоді буде прогрес. І потім скажіть, яке може мати значення статус матчу, в якому зустрічаються суперники, наприклад, з України і Росії. Пам'ятаю, коли ми рік тому грали з ФК «Москва» і програвали по ходу 0:2, то так завелися, немов від тієї зустрічі залежало щонайменше місце в Лізі Європи.

– Ти згадав про Лігу Європи. Як гадаєш, гратимуть «Карпати» в цьому турнірі наступного сезону?
– Шанси у нас є. І, як на мене, не малі. Знову ж таки все залежатиме від того, як ми підготуємося до другої частини сезону. Скажу, що ми налаштовані боротися до кінця. А як воно буде, життя покаже.

Інформаційний центр ФК «Карпати»