###Культ особистості ###

Що втрачаємо?

Слід визнати: Ігор Йовічевіч та Карпати підходили один одному на клітинному рівні. Хорват уособлював собою завзяття, молодість, працелюбність, прагнення до розвитку та успішності. А кожен із уболівальників Карпат хотів би саме такими чеснотами характеризувати свою команду. Коли ж усі ці риси поєднуються в постаті головного тренера, то й таких Карпат чекати простіше.

З перших днів на чолі головної команди Йовічевіч пояснив, яким він бачить розвиток і клубу, і команди, яку йому довірили. Таким чином, ми отримали можливість оцінювати якість роботи тренера, відштовхуючись від еталону, на який був зорієнтований наставник у своїх поглядах та амбіціях. Отож, Карпати хотіли грати у швидкий, комбінаційний та видовищний футбол, який не зміг поставити команді Олександр Севидов. При цьому, філософія клубу, якої за власним бажанням, а не примусово, волів дотримуватися Йовічевіч, передбачала ставку на власних вихованців.

Загалом, явище рідкісне, а відтак і цінне – розуміти в нинішніх українських реаліях стратегічні цілі футбольного клубу. При цьому, план реалізації цих цілей безумовно подобався прихильникам Карпат. Усвідомлюючи, що на момент призначення, Йовічевіч, котрий як ніхто знав можливості кожного юнака зі структури клубу, підходив на роль головнокомандуючого найбільше, вболівальники зелено-білих гарантували всебічну підтримку нового проекту нового тренера. Впродовж півтора років фани вірили в тренера, а більшість продовжує вірити, що це була потрібна людина. А це явище для сучасних Карпат так само незвичне – вболівальники клубу, тренер та керівництво клубу у всіх своїх висловлюваннях підтримували обраний шлях розвитку клубу. А центральною фігурою, що об'єднувала всіх, був саме Йовічевіч. Уже тепер зрозуміло, що найближчим часом такої однорідності в Карпатах не буде.

Окрім цього, Йові завжди був у центрі уваги, як постать безсумнівно неординарна та цікава. Сам факт того, що на чолі Карпат перебуває тренер сучасної формації: освічений, розумний, прогресивний, інтелігентний, викликав у прихильників клубу гордість, або щонайменше розуміння, що цей чоловік на своєму місці хоча би тому, що знайти когось настільки ж високоідейного та закоханого в Карпати – сюр.

Що отримуємо?

Втім, є інший бік медалі: Йовічевіч здається настільки крутим дядьком (у щирому та позитивному значенні), що за ним самим було цікавіше спостерігати, ніж за його командою.

Прихильники Карпат уже не побачать, як Йові блискуче тримається в кадрі. Телевізійники більше не шукатимуть його імпульсивні рухи та жести зо двадцять разів за матч. Цілком імовірно, що замість конструктиву та детального аналізу футболісти чутимуть у роздягальні від нового тренера Карпат щось схоже на класичні: "Барани, ...- вашу мать, у шо ви граєте?!". Мабуть, новий наставник заводитиме команду способом, який не збиратиме тисячі переглядів на Youtube. Футболісти Карпат навряд чи будуть прив'язані до нового тренера так, як до Йові, якого вони завзято відстоювали цієї зими...- Ми отримаємо щось нове.

Однак не слід забувати, що головним мірилом роботи тренера залишається результат. Мабуть, Карпат це стосується меншою мірою, бо хорват залишить по собі якісний кадровий ресурс молоді, яку він підтягнув до рівня першої команди (також пам'ятаймо і про трансфер Шведа за безпосередньої участі екс-гравця Реалу, і про негативний вплив на результати відсутності змоги реєструвати нових футболістів через відповідну заборону). Проте, з точки зору гри та результатів у Карпат Йовічевіча хорошого було не так багато, як було цього хорошого в самому Йовічевічі. Своїм яскравим образом хорват часто змушував після провальних, посередніх чи тріумфальних (їх майже не було) матчів говорити більше про себе, ніж про гру команди. Після чергового невиразного поєдинку когось іншого на його місці зацькували би свої ж, а у випадку з Йові звичною справою було обговорення того, що перед ним варто зняти капелюх за те, що, наприклад, вивчив рідну для нас мову краще, ніж знає її кожен другий українець.

Головний внутрішньоклубний опонент Йовічевіча, Дячук-Ставицький, отримав фантастичну антирекламу впродовж останніх місяців. Переважно аргументованим брудом його полили люди, словам котрих можна вірити. І тепер, коли управління клубом передусім залежить саме від цього пана, кожен із уболівальників клубу чекає мало не кінця світу.

Цілком імовірно, власник Карпат невдовзі зрозуміє, що, відпустивши хорвата, втратив справжній скарб. Проте, якщо бодай на хвилину забути, наскільки ж Йові класний дядько, то можна усвідомити просту річ: навіть за найнесприятливіших обставин, з новим тренером точно не буде суттєво гірше: будь-то сам Дячук-Ставицький, Лужний, Беззуб'-як чи хтось іще. Планка за часів пана Ігора була не настільки високою, тож варіантів для того, щоб опустити її, до того ж, за можливості запрошення нових футболістів, у нового наставника майже немає. Тому дозволю собі прогноз: хоч би як, зокрема й мені, хотілося б і надалі керманичем львів'ян бачити саме хорватського фахівця, все ж тренера-Йовічевіча прихильники левів забудуть без жодних проблем. Натомість Йовічевіч-особистість ще довго змушуватиме вдаватися до ностальгійних спогадів і породжуватимуть святу віру, що з цим тренером мрії карпатівців могли стати реальністю.

Втім, наразі це – лише зміна тренера. Галасу занадто багато.