###Карпаты – Шахтер. То, что осталось за кадром ###

- Коли я виходив на передачу, то Коля Іщенко, мабуть, випадково, мені рукою по носі зарядив. Аж в очах потемніло.

- Суддя не дав би за таке пенальті. А я вже на інерції був, тож і спробував віддати назад м'яча, думав, може, Денис налетить.

Це фрагмент розмови з Михайлом Кополовецем на наступний після фіналу день. Незважаючи на перемогу в міжнародному турнірі непоганого рівня, карпатівці не злетіли на небеса, а залишилися такими ж простими хлопцями, як і до фіналу. По дорозі з Ла Манги в Бенідорм, а це рівно дві години, більшість гравців спали. Час від часу можна було почути якийсь жарт від Кожанова чи уривки розмови Батісти, Тіаго та Лукаса. Але загалом було тихо...-

Команда втомилася. Зрозуміти наскільки саме можуть хіба ті, хто перебував з ними на зборах від початку і до кінця. Але що не кажіть – приємно, коли навіть на фоні таких навантажень гравці вперто і впевнено йдуть вперед. Нагородою за ці старання став хоч і невеличкий, хоч і без багаторічної історії, але такий бажаний кубок. Ясно, що кожна команда, яка в тому чи іншому раунді злітала з дистанції, може сказати: «Звичайний турнір, нічого особливого». І вона буде мати рацію. Особливим цей трофей є лише для переможця. Здобути його було дуже непросто, в чому мали можливість пересвідчитися усі бажаючі – матч транслювали в прямому ефірі.

Трохи кумедно було почитати на одному сайті про те, як порівнювали кадрові втрати обох команд. «Для «Карпат» - це лише кровопускання, а для «Шахтаря» - повне обезкровлення». З другою частиною цієї думки можна погодитися. Але хіба відсутність Голодюка, Годвіна, Федецького і Кузнецова – це дрібниця? А Богатінов, Гурулі, Зеньов, Батіста – їх що, взагалі до уваги можна не брати? Тим більше, що тренер гірників практично не зазнав втрат в атаці. Луіс Адріано грав на вістрі атаки, Вілліан і Коста на флангах. Ясно, що прихильники «Шахтаря» заперечать – наших не було більше. Це правда. Але хіба Мірча Луческу міг би поставити в основу 12 чи більше гравців? Більше чи менше – це справа десята. Олег Кононов, як на мене, вчинив по-джентельменськи: маючи можливість провести 5 замін, він провів три, причому дві з них на останніх хвилинах гри, були тактичними. Цікава, до речі, деталь. Диктор по стадіону оголосив про вихід на поле Володимира Гудими, але ним виявився Юрій Габовда, який випадково одягнув футболку з номером «36» замість «99».

У принципі, наприкінці гри уболівальникам вже було байдуже, хто вийде на поле. Вони були в ейфорії. Багато хто з них не бачив матчів «зелено-білих» чимало років. І тепер ці українці стали не просто свідками товариського матчу. Цікаво, що до Ла Манги уболівальники «Карпат» і «Шахтаря» добиралися ледь не на одному автобусі. Ясно, що один одного підколював. Потім вони розділилися. Донецькі зайняли верх трибуни, а львівські стояли внизу, поближче до поля. У них були карпатівські прапори (у терміновому порядку їх на замовлення вислали з України), шалики та інші атрибути. Бракувало лише футболок, і кожен присутній сподівався, що після гри хтось з карпатівців щось та й подарує йому. Не знаю, чи здійснилося їхнє бажання щодо футболок, але от морального задоволення не бракувало – це точно. Відразу після фінального свистка львівські уболівальники вибігли на поле і змогли власноручно привітати футболістів з перемогою. Їхня радість була щира – вони несамовито тішилися з того, що українська команда змогла виграти такий турнір. І тепер буде про що поговорити зі своїми донецькими сусідами дорогою назад...-

Ростислав Ящишин, Ла Манга, Іспанія

Інформаційний центр ФК «Карпати»