Ми зустрілися з паном Ігорем у кафе на території стадіону Оболонь. Виснажлива лекція закінчена, на обідню перерву з аудиторії першим виходить якраз Йовічевіч. Його одногрупники на чолі з Андрієм Шевченком розбрелися по справах (більшість – до столової стадіону Оболонь), а тренер Карпат дав нам нетривале інтерв'ю про шосту частину чемпіонату, що вже відійшла до історії.

МИ НЕ ДАЄМО ФУТБОЛІСТАМ ШАНС ЗАРАДИ ТОГО, ЩОБ ПОТІМ ЗВІТУВАТИ: ОТ, ПОПРАЦЮВАЛИ З МОЛОДДЮ

— Уявімо, що ви телевізійний експерт. Ви би загалом хвалили Карпати за перші п'ять турів чи здебільшого критикували?

— Я думаю, для ґрунтовної оцінки експерт має бути в курсі усіх процесів у клубі: внутрішня атмосфера, мікроклімат, завдання перед тренером, яка ідея керівництва. Якби я був експертом, то навряд чи міг би володіти такою інформацією. Отже, мій аналіз не міг би бути об'єктивним.

— Мені здалося, що ви зараз кидаєте камінь у город деяких експертів.

— Та ні, все нормально. Це просто роздуми. Так само і вболівальники оцінюють те, що трапляється на полі: вони ж не знають, яке завдання стояло перед футболістом, а просто судять, що їм сподобалося, а що — ні.

— Гаразд. Що сподобалося вам найбільше у цій прем'єрній частині чемпіонату?

— Моя мета — прогрес команди. Буде прогрес команди — буде прогрес окремих виконавців. Хтось швидше, хтось повільніше — це вже від рівня залежить. Мені легше розповісти про те, над чим нам треба дуже серйозно працювати. Ми недостатньо добре працюємо під час позиційних атак, коли наша команда знаходиться з м'ячем. Тут нічого дивного. Починаємо будувати команду.

— Темпами будівництва задоволені?

— Ми рухаємося у чітко визначеному напрямку. Можу сказати, що наша найперша мета — закласти хороший фундамент. Під фундаментом розумію гру в обороні. Щодо атаки, то ті стереотипі, котрі ми хочемо закласти, формуються не один день, а довше, набагато довше.

— Захист, загалом, є найстабільнішою ланкою Карпат: час між собою пропорційно ділять Гітченко, Балажиц та Пластун. Тим не менш, улітку Карпати ледь не підписали ще одного центрбека — Олексія Курілова. Отже, підсилення необхідне?

— Ні. Якраз захистом я можу бути задоволений. Плюс в нашому розпорядженні є четвертий захисник — Новотрясов, котрий уже дебютував на рівні Кубку.

— Яку претензію до футболістів ви висловлювали найчастіше за цей час?

— Тут не треба бути великим аналітиком, щоб прийти до висновку: ми маємо створювати більшу кількість гольових моментів. Але я впевнений, що все це прийде з часом. Деякі футболісти нещодавно побачили один одного вперше в житті. Тож, тут я спокійний.

— Наразі Карпати задіяли в чемпіонаті 19 футболістів, менше вас лише — Чорноморець та Ворскла. Це свідчить про стабільність чи навпаки — кадрову обмеженість у той час, коли вам була потрібна більша кількість футболістів відповідного рівня?

— Я даю можливість грати всім, хто у мене є. Можете перевірити за заявкою. Окрім Новотрясова — він у чемпіонаті ще не виходив, лише на Кубок одного разу проти Чайки. Стабільність чи обмеженість? Мене влаштовує цей підбір футболістів.

— Карпати — наймолодша команда із середнім віком футболістів 23,7 років. У той же час помітно, що місце в складі, порівняно з першими турами, втратили Лобай, Пучковський, які, з одного боку, поступилися місцем таким же молодим гравцям (Костевич, Сергійчук), але з іншого склад Карпат не виглядає настільки юним, як очікувалося. Все-таки страшно повністю опиратися на молодь?

— Моє завдання — побудувати команду. Процес виховання не обмежується першими двома чи першими п'ятьма турами. Є футболісти, котрі отримують ігрову практику на кшталт Мірошніченка, який має постійне місце в основі. Процес із Лобаєм, Пучковським, який я зараз роблю, він уже пройшов торік. Сергійчук також у сезоні минулому майже не грав, він проходив адаптацію. Інший молодий пацан — Чачуа, провів три матчі з п'яти, дуже хороший показник. Свій час отримував і Страшкевич. Ми не даємо футболістам шанс заради того, щоб потім звітувати: от, попрацювали з молоддю. Ні, ми все робимо поступово.

НА РОМАРІО НЕ РОЗРАХОВУЮ

— Ще у липні керівництво Карпат шукало форварда. Врешті-решт, ні з ким угоду не уклали. Чому?

— Справді проблема. Відверто кажу: велика проблема. Хоча зараз майже у всіх так: складно знайти нападника, який би стабільно забивав по 10-15 м'ячів за сезон. У нас такий був, але вже його нема. Найкращий бомбардир нинішнього чемпіонату. Хотілося би мати футболіста, який міг би робити різницю.

— Як Карпати шукали форварда? Тільки в Україні?

— Перший пошук: із власних джерел. Наші центральні нападники: Сергійчук та Пучковський. Запрошуючи іншого футболіста, легіонера, можливо, ми б закривали дорогу цим нашим виконавцям. Ми хотіли би знайти форварда, який би зразу робив різницю на полі, забивав, але на українському ринкові такого футболіста нема.

— Про легіонерів: Карпати переглядали бразильця Ромаріо з Петролула, але за останньою інформацією його в команді не буде.

— Так, він із нами не тренується вже. Я на нього не розраховую.

— Тим не менш, у вас є опція на запрошення бодай одного легіонера?

— Скажу більше: у нас такий легіонер на старті підготовки навіть був. Він, щоправда, вже майже українцем рахується. Я про Младена Бартуловича. Дуже важливий футболіст, але йому довелось повернутися до Дніпра.

— Ви його готували до сезону, а потім у дніпрян сталася кадрова криза. Неможливо себе від цього застрахувати?

— Ні. Саме тому Карпати йдуть шляхом відмови від оренд. Випадок із Бартуловичем лише підкреслює правильність обраного курсу.

ГАБОВДА І ВАСІН —ПРОФЕСІОНАЛИ ТА АДЕКВАТНІ ЛЮДИ

— Напередодні старту сезону Карпати з резонансом залишили двоє футболістів: Габовда та Васін. Перший сказав, що у клубі йому плюнули в душу, а другий назвав Карпати дурдомом. Читали ті інтерв'ю?

— Не читав.

— Розповідаю. У двох словах: Габовда не розумів, як на його місце можуть брати футболіста, який майже не грав навіть у команді U-21, а Васін дивувався, чому ви спочатку розраховували на нього, а потім вказали на двері.

— Ці люди — справжні професіонали. Вони вели себе адекватно.

— Чому ж тоді вони зараз не в Карпатах?

— Я думаю, що вони незабаром десь працевлаштуються. Щодо їх слів, то це суб'єктивна думка, яку я поважаю. Рішення клубу та тренерського штабу у тому, що ми на них не розраховуємо. Не як на людей, а як на футболістів. Вважаю їх якісними гравцями, але у нас є таке бачення. Вони наше бачення також мають поважати. Златан Ібрагімович не підійшов тренеру у Барселоні, але це не означає, що він поганий футболіст.

300 СПАРТАНЦІВ? КРАЩЕ КОМЕДІЯ

— Інтернетом мандрує відео, як ви налаштовуєте футболістів команди U-19. Бачили?

— Бачив. Там прихована камера була, я про неї не знав.

— У першій команді також практикуєте?

— Так. Футбол — емоційний стан. Треба грати з емоціями. Якщо їх нема, то тактичну ідею втілити у життя не вийде.

— Має сенс це робити перед усіма матчами? Чи, може, лише перед топовими?

— Перед якимись спарингами, мабуть, таке й не треба. Це як ритуал. Футболістам потрібна певна доза емоцій.

— У Англії один тренер перед важливим поєдинком організував командний похід до кінотеатру на фільм «300 спартанців», щоб надихнути на геройства.

— Ми створюємо у команді єдність. Подібні командні походи — це все дуже правильно. Із кіно, до речі, також ще треба вгадати. Іноді, можливо, краще не на «300 спартанців» сходити, а на щось більш позитивне — на комедію якусь, приміром. Або на шашлики.

Гліб Корнієнко, Football.ua

Яндекс.Метрика Top.Mail.Ru