###Игор ЙОВИЧЕВИЧ: «Тренер Йокогамы Маринос не любил сборы» ###

Протягом своєї барвистої кар'єри Ігор Йовічевіч встиг пограти в Хорватії, Іспанії, Франції, Бразилії, Китаї, Японії та України. Перебуваючи разом з «Карпатами» на зимових зборах в Туреччині, він пригадав про те, де і як проводили свою передсезонну підготовку його колишні клуби.

- Більшість своєї кар'єри в мадридському «Реалі» я провів в другій команді. Її підготовка до нового сезону, як правило, тривала у вигляді різноманітних турнірів в Кадісі, Аліканте та інших містах Іспанії. А от головна команда летіла в Азію, де є великі осередки фанатів «Реала». Це були суто комерційні проекти, чистий бізнес. Тренери не надто любили такі вояжі, бо у кожного з них були своє бачення передсезонної підготовки. Але ці іноземні турне підвищували імідж клубу, менеджери були в них зацікавлені.

- Скажу більше – в Україну! У 2002 році, коли я грав за китайську команду «Шеньян Донджін», свої збори ми проводили в Ялті. Але моїх одноклубників не надто цікавили краєвиди Ялти – вони були просто поглинуті комп'ютерними іграми – везли з собою усе, що тільки можна було взяти. Весь вільний час вони просиджували в номерах, під'єднувалися до мережі і стріляли один в одного. Не надто зацікавила їх екскурсія до Левадійського палацу, де відбувалася Ялтинська конференція.

- Ми їздили в Київ на гру проти другої команди київського «Динамо», виграли 4:2, я тоді двічі забив. Але окрім того я був просто шокований тим, як змінилася столиця України. Вперше я побував там у 1995 році, коли у складі молодіжної збірної Хорватії грав проти українських однолітків за право виступати на Олімпіаді в Атланті. Ми тоді внічию 1:1 зіграли. У воротах збірної України стояв Шовковський, у нападі грали Шевченко та Ребров. У нас теж, правда, хороша команда була. У цій грі я серйозно травмувався. Але повторю, що коли приїхав в Київ через 7 років, то був просто шокований. Небо і земля – так усе змінилося!

- Ні. Головний тренер не любив збори. І це всіх влаштовувало. Живеш вдома – прийшов, потренувався, повернувся. Так само було в бразильському клубі «Гуарані». У нас був великий центр, де ми мали усе необхідне для тренувань. Хоча деякі інші команди їздили в Аргентину та інші сусідні країни.

- В Іспанії ви ніколи не побачите французької команди на зборах. «Метц», як і багато інших команд, передсезонну підготовку проводять у себе на батьківщині. Вони часто їздять по регіонах і грають там товариські матчі.

- Коли я грав за НК «Загреб», нам організували збори на Карибах. Очевидно, це була практично безкоштовна пропозиція, яка зацікавила керівників нашого клубу. Ясно, що всі гравці сприйняли таку новину з ентузіазмом. Ми прилетіли на острів Гваделупе і були вражені спекою, яка там панувала. Однак на відміну від високої температури, якість полів на високому рівні не була.

- Взагалі, мій перехід до «Карпат» – це доля. У мене закінчився контракт з китайським клубом, я вирішив його не продовжувати. Повернувся до Марбельї, де у мене квартира. Так сталося, що «Карпати» тренувалися якраз неподалік. Мені зателефонував Радомір Антіч, який колись грав з тодішнім наставником «зелено-білих» Іваном Голацом в «Партизані». Він попросив переказати йому вітання. А, виявляється, Голац знав про мене і коли дізнався, що я саме без команди, запропонував мені спробувати свої сили в «Карпатах». Так почалися мої перші збори з «Карпатами». Після Марбельї ми ще поїхали в італійське Удіне, де грали у міжнародному турнірі.