###Грегор БАЛАЖИЦ: «Я сыграл плохо» ###

По завершенні матчу з «Динамо» чи не в найгіршому психологічному стані серед гравців «Карпат» був центральний захисник Ґреґор Балажіц. Тож не дивно, що роздягальню «зелено-білих» словенець залишив останнім. При цьому Ґреґор помітно кульгав на праву ногу. Тож логічно, що кореспондент Інформаційного центру ФК «Карпати» почав розмову з 21-им номером карпатівців саме з питання, що у нього з ногою.

– Наразі ще нічого не зрозуміло. Є сильний забій і мені боляче. Сьогодні мене двічі добряче вдарили по нозі. І так вийшло, що в обох моментах я постраждав від рук, а точніше ніг, Андрія Шевченка. Перший раз ще на початку гри, коли він спочатку попав у штангу, а потім повторним ударом намагався добити м'яч у сітку, але я встиг заблокувати удар. Другий раз – це було ігрове зіткнення, але він попав знову практично в те саме місце.

– Наразі вони надали мені перше допомогу. А завтра буде видно, що робити далі. Можливо, доведеться зробити рентген.

– Зараз щось сказати про це важко. Наразі відчуваю сильні болі, навіть на ногу ставати важко. Але сподіваюся, що все обійдеться і я швидко повернуся в стрій. Адже Іван (Мілошевіч – Авт.) через дискваліфікацію не зможе грати і в наступній грі. Так що потрібно бути здоровим. Але коли буду тренуватися, не знаю. Це питання швидше до наших медиків. Від мене тут мало що залежить. Думаю, завтра щось проясниться.

– Дуже прикро, що програли. Адже команда зіграла зовсім непогано. Ми багато володіли м'ячем, мали моменти. Однак я особисто зіграв погано. Зокрема в першому пропущеному голі є велика доля моєї вини.

– Мені почулося, коли пішла передача верхом з флангу, що Мартін (Богатінов – Авт.) кричить «Моя! Моя!» і я не то, що не стрибав, я навпаки, робив усе, щоб не завадити йому забрати м'яч на виході. А виходить, що він кричав «Перший м'яч», маючи на увазі, що саме я маю бути першим на м'ячі. От і вийшло, що непорозуміння між нами двома, коштувало команді пропущеного м'яча.

– Ні. Там це не можливо в принципі. Адже на всі ігри в кращому разі збирається 5 – 6 тисяч глядачів. А те, як вболівають у Львові, це щось неймовірне.

– Дуже сильна команда. Одразу відчувається, що це суперник хорошого європейського рівня. Не випадково вони в Лізі Європи так далеко пройшли. А щодо роботи, то її було сьогодні багато. Нападаючі у них дуже сильні.

– Не знаю, другий гол якийсь не зовсім правильний. Ніяк не можу зрозуміти, навіщо боковий підняв прапорець, а потім його опустив. Ми ж всі зупинилися, а динамівець взяв і забив. Щось тут не так. Щодо результату, то думаю, більш справедливою була б нічия. Ми ж мали не менше моментів, ніж «Динамо». Але що тепер про це говорити... Через програш мені особливо прикро за наших фанатів, що ми не змогли віддячити їх за підтримку хоча б одним здобутим очком. Вони точно не заслужили на те, щоб їхня команда програла. У нас не фанати, а справжнісінькі суперфанати!

– Так. Я хоча й легіонер, але з повагою ставлюся до місцевих традицій. А вишиванка мені сподобалася. У словенців і українців, мені здається, культура чимось навіть схожа.