###Ігор Пластун: Програвати не хотів ніхто ###

Вперше одягнувши футболку львівського клубу, Ігор Пластун одразу відіграв всі 90 хвилин в прем'єрному матчі нового чемпіонату проти «Волині». Більше того, він був одним з найпомітніших на полі у складі обох команд. А ще саме його кров першою пролилася на футбольних полях України в сезоні, що стартував.

– Ігоре, що сталося в тому епізоді, коли ти зазнав ушкодження, розбивши обличчя?

– Та нічого особливо не було. Був звичайний ігровий епізод, в якому я з суперником боровся за м'яч, але все закінчилося для мене не зовсім вдало. Однак це все випадково трапилося, це чисто ігрове зіткнення – вдарився обличчям об коліно гравця «Волині». Ось такий от вийшов неприємний стик – пробив губу наскрізь. Зараз от зашиють губу і, думаю, все буде нормально.

– В подальшому, коли ти повернувся на поле, здавалося, що гравці «Волині» кілька разів, при нагоді, намагалися тебе вдарити в обличчя, аби ти не зміг продовжити гру.

– Ні! Ні! Це була чисто силова боротьба, яка часто зустрічається в футболі. Можливо, в якихось подібних моментах і я сам так граю. Просто цього разу так виходило, що мене постійно по голові били. Я ніколи не уникаю силової боротьби, інколи, буває, добряче дістається. Але це гра, такою вона вже є.

– Як тобі дебютний матч у складі «Карпат»?

– Не стільки у грі, скільки на тренуваннях поки що відчуваю себе, як то кажуть, не зовсім у своїй тарілці. Поки що немає ще такого взаєморозуміння з новими партнерами, як було в мене з хлопцями в «Оболоні». Але не сумніваюся, що це все обов'язково прийде. Просто потрібно трохи часу, щоб краще пізнати команду, відчути її гру, зрозуміти, чого саме від мене очікують партнери і що хочуть бачити тренери. А такі ігри, як сьогодні з «Волинню», розвивають характер в команди, гартують його і роблять сильнішим як кожного гравця окремо, так і весь колектив в цілому. Гадаю, ця гра також посприяє тому, щоб я якомога швидше адаптувався в новій для мене команді.

– Що трапилося в тому епізоді, коли забивали «Карпатам»?

– Я не дуже добре бачив той епізод. Тобто я бачив, як пішла передача на ближню стійку і їхній гравець зрізав м'яч у сітку воріт. Це такий був відрізок ігрового часу, що спочатку ми їм забили, потім вони нам. Але це все ми будемо розбирати вже потім, коли переглянемо спокійно відео, все проаналізуємо та обсудимо. А зараз, після гри, це все більше емоції.

– «Волинь», пропуствиши м'яч у свої ворота, почала давити...

– Звичайно, по-іншому в тій ситуації й бути не могло. Вони ж ставлять перед собою на цей сезон серйозні завдання. Тому й вболівальників на гру багато прийшло. До того ж матч проти «Карпат» для «Волині» був особливим, як з огляду на географічне сусідство, так і з огляду на те, що всі останні ігри вони програли. Тому й трибуни їх погнали вперед, бо їм дуже важливо було сьогодні перемогти. Але і для нас також ця гра була дуже важливою. Перший поєдинок чемпіонату, вже цим одним все сказано, а тут ще й дербі. Тому програвати не хотів ніхто. Думаю, нічия є закономірним підсумком цієї непростої гри.

– Які в тебе були відчуття, коли ти перейшов у «Карпати»?

– Це для мене однозначно крок вперед. Це видно одразу навіть по тренувальному процесу. По всьому решта також. Я хочу прогресувати і бути корисним команді як футболіст, хочу допомагати хлопцям, щоб ми всі прогресували як одна команда і гадаю, в майбутньому нас чекають великі перемоги.